19 липня в православній церкві святкується день пам’яті преподобної Макрини Каппадокійської – видатної преподобної, яка здійснювала чуда. З самого юного віку Макрина відмовилася від земних благ, багатств і подружнього життя. Вона провела своє життя у простому скромному помешканні, спала на дошках, харчувалась простою їжею та більшість часу мовчала, зосереджуючись на молитвах. За свою відданість, Фекла (її початкове ім’я) була наділена великим даром чудотворення.
У народі часто спотворювали вимову її імені та назви свята, називаючи її «Мокриною». Ці зміни в вимові мали особливе значення – вони визначали, наскільки дощовим буде наступна осінь.
Життя та спадщина преподобної Макрини
Преподобна Макрина Каппадокійська, видатна свята, яка народилася в 4 столітті у малоазіатській Каппадокії. З дитинства її назвали Феклою, але пізніше, після отримання чернечого постригу, вона стала відома як Макрина.
Її мати, Емілія, виховувала її та інших дев’ятьох дітей в дусі благочестя і відданості Богу. З ранніх років Макрину ознайомили з духовними практиками, і хоча багато хлопців мріяли про її руку та серце, вона обрала чернечий шлях. Разом зі своєю матір’ю, вона вступила в монастир, де провела своє життя.
Макрина стала відомою завдяки своїй непохитній вірі та твердому духу. Їй були даровані зцілення і чудотворення. Один з таких випадків описує історію, коли вона зцілила дівчинку з хворим оком.
У віці приблизно 55 років преподобна Макрина пішла до Господа, віддавши свою душу після життя, висвяченому служінню Творцю. Її тіло поховали поруч із батьками.
Сьогодні її свято відзначається з великою шаною та віруваннями. Ім’я Макрини часто вимовляється народом як «Мокрина».
Традиції та повір’я святкування Мокрининого дня
У святкування Мокрининого дня, який припадає на 19 липня, існували певні традиції та повір’я, пов’язані з погодою та врожаєм.
Якщо день був сонячним, дівчата здійснювали специфічний релігійний обряд. Ті, хто народився 19 липня, вибирали свої найкращі наряди та залишалися вдома, чекаючи інших дівчат, що несли колоски. Після приходу дівчат сніп колосків збирали, а потім виходили на річку. Там сніп кидали у воду і топили його, поки течія не забирала колосся. Цей обряд пов’язувався з майбутнім врожаєм: якщо вдається успішно затопити сніп, то сподівалися на дощ, який допоможе забезпечити хороший урожай.
Заборонялося чоловікам підходити до води у цей день. Вірили, що якщо чоловік або хлопець гляне хоч мить на обряд, то це може принести нещастя на село. Тому чоловіки займалися роботами по двору, працювали на полі, але утримувались від вбивства тварин, оскільки вважалося, що кров’ю можна залучити гріх на наступне покоління.
Ці традиції та повір’я зберігалися серед народу, і вони надавали святкового характеру Мокрининому дню, який відзначався історією преподобної Макрини та певними ритуалами, пов’язаними з природою та погодою.