Різдво святителя Миколая Чудотворця, єпископа Миру Лікійського заведено святкувати 29 липня. Крім цього свята існують ще свята, які присвячені Миколаю Чудотворцю – Блаженне Успіння – 6 грудня, Перенесення святих мощей у місто Бар – 22 травня. Це свято почали відзначати після того, як Патріарх Московський всієї Русі Алексія дав своє благословення.
Народився святий у праведній родині Феофана та Нонни. Батьки Миколая довго чекали на його народження й у молитвах просили отримати радість стати батьками. Вони, щоб віддячити Богу віддали свого сина на служіння Всевишньому.
Вперше люди побачили диво під час народження Миколая, який зцілив матір від тяжкого захворювання. Перед цим новонароджений Миколай простояв на ніжках під час обряду хрещення – три години. Таким чином віддав честь Пресвятій Трійці.
Від народження він постував, пив молоко матері лише у п’ятницю та середу, один раз після вечірньої молитви. Коли підріс – вивчив Божественне Писання та багато часу проводив у церкві, вночі молився та займався читанням книг. Він був дуже милосердним та допомагав всім, хто страждав та не мав нічого. Був Божим угодником й вів аскетичний спосіб життя.
Святий Миколай врятував багато людей, які тонули у морі, рятував людей, які сиділи у темницях, боровся за правду, зцілював хворих та воскрешав з мертвих. Своїм прикладом він повчав людей любити та співчувати. Прожив святий своє життя гідно й помер у поважному віці.
Конкретний час святкування цього свята — невідоме, тому, напевно, його почали у малоазіатських Лікійських світах, де Миколай служив архієпископом. Згодом свято почали святкувати в інших містах, починаючи з Нікейської імперії й до самої Русі.
У дев’ятому столітті люди почали шанувати святого, як покровителя небесного державної влади. Він протегував православним царям. Вже у тринадцятому столітті свято остаточно почали відзначати й на його честь було збудовано монастир у Великому Новгороді.
У час патріаршества Никона цьому святу було присвячено службу, у 1657 році. А за часів правління Катерини Великої, свято було скасовано.
Через кілька століть після скасування свята, його відновили й на його честь було складено кондак та тропар. Вони були відомими у літургійній парафії Православної Церкви.