12 вересня — Олександр Ситник. Що можна та не можна робити в цей день

12 вересня заведено вшановувати пам’ять перенесення мощей князя Олександра Невського.  Він зробив великий внесок у відстоюванні незалежності Русі від Заходу. Завдяки його дипломатичним вмінням, він знайшов спільну мову з ординцями та відстояв християнські погляди. Саме за цей подвиг його занесли до лику святих.

Люди назвали дату Олександром Ситником, через те, що люди накривали у цей день пишні та ситні столи зі смаколиками.

Народився у родині княжни Рязані та переяславського князя. Коли він підріс, став керівником Новгороду. У місто він привіз синів та дружину. У ті часи на Новгород часто наступали монголи, німці та шведи. Коли на землі наступали війська, які очолював Батий, Олександр почав молитися, щоб Господь врятував людей. Князю на той час було лише 20 років. Після він отримав благословення на битву від архієпископа храму Святої Софії. Після благословення він вийшов до своєї не великої дружини та вирушив у бій з підбадьорюючою промовою. Князь переміг вороже військо на річці Нева. Звідти й отримав прізвисько – Невський.

Але німці не полишали руські землі й через 12 місяців знову напали, але Олександр знову переміг та повернув Рус Копор’є. Після він визволив Псков. Переміг тевтонців на Чудському озері. За його подвиги він став знаменитим й про нього було написано багато цікавого в історії Русі.

Визволивши захід, почав відвойовувати схід. Він намагався налагодити стосунки русичів та ігом. Ніс слово Боже норвежцям та фінам. Але деякі люди були проти християнства, продовжували збирати данину та підіймати повстання.

Згодом князь вирушив в Орду для дипломатичної бесіди. Поїздка тривала майже рік. Олександр повернувся хворим та немічним, але це не завадило прийняти йому православну обітницю та взяти собі ім’я Олексій. Після цього він віддав душу Господу. Святі останки було поховано у Володимирському Різдвяному храмі. Коли до влади прийшов Петро І, останки перевезли до Петербурга.

У цей день робота не була під забороною. Ввечері вся родина збиралася за пишним, святковим столом, де були присутні безліч страв. На столі обов’язково ставили медову воду.

Жінки проводили різноманітні обряди, а найпоширенішим був обряд на врожайність. До 12 вересня робітники поля залишали на ньому стебла ячменю. Перед святом їх зрізали та промовляли спеціальні слова. Саме цей обряд приносив гарний врожай та надавав захист від нечистої сили.