17 червня — святого Митрофана. Що можна та чого не варто робити в цей день

Свято Митрофана Гнойовика, яке відзначається 17 червня, має свої коріння в давнину. Багато народних свят на Русі мали практичне значення, а не містичне. Після хрещення і формування православного календаря, їх назви стали виглядати незвичайними та складними. Одним із таких свят є щорічне святкування Митрофана Гнойовика. Хоча прізвисько Гнойовик не пов’язане з життям святого, саме 17 червня на Русі звичайно починали підживлювати поля.

Життя святого

Святитель Митрофан Константинопольський, який жив у 3 столітті в Римі, є постаттю зі значною релігійною вагою. Його батько вже в юності відвів його від язичництва і прищепив любов до християнства. Коли Митрофану виповнилося 12 років, він разом з батьком і старшим братом переїхав до Візантії, де отримав відмінну богословську освіту від єпископа Анатолії, на ім’я Тит.

Митрофан обрав шлях богослова, подібно до свого батька, тоді як старший брат вирішив стати торговцем. Після відмінних успіхів у навчанні під керівництвом Тита, Домеціан, батько Митрофана, досяг високого статусу і став патріархом Візантії. Сам Митрофан був інтронізований на єпископський престол незадовго до смерті батька у 316 році. Пізніше він переїхав до Константинополя, де відомий своїм мирним та милосердним життям.

Через деякий час до Константинополя завітав римський імператор Костянтин I. Митрофан, який вже був похилого віку, пропонує показати правителю місто. Під час спільної філософської бесіди вони провели безліч годин разом і залишилися дуже задоволені один одним.

Імператор, який знайшов у єпископі довіреного друга і мудрого радника, просить Митрофана супроводити його до Риму. Так Митрофан опинився поруч з імператором і залишився у його оточенні до Нікейського Вселенського Об’єднавчого собору 325 року. На цьому соборі Костянтин перемістив столицю Імперії до Візантії, публічно проголосивши Митрофана своїм батьком і надавши йому патріаршу титуляцію. На той час святителеві було 117 років, і через декілька місяців після отримання патріаршого титулу святий Митрофан спокійно помер у своєму ліжку в улюбленому Константинополі.

Традиції та обряди свята Митрофана Гнойовика

Свято Митрофана Гнойовика супроводжується різними народними традиціями та обрядами. На Русі, зокрема, було звичаєм обов’язково підживлювати поля саме в цей день. Віриться, що якщо це зробити в інші дні, то урожай буде незадовільним, а чим далі від 17 червня, тим меншим він буде. Незаплановане пропускання удобрювання може призвести до погіршення врожаю, оскільки земля залишиться «нагодованою».

В цей період також починала дозрівати полуниця, що створювало особливу атмосферу святкування. На Митрофана зазвичай просять теплого дощу без граду, щоб ягода не постраждала, і для зручності засівання гречки.

Усі члени сім’ї працюють разом протягом усього дня від ранку до пізнього вечора. Віриться, що ті, хто добре працює на Митрофана, будуть звільнені від турбот та клопотів на довгий час.

Прикмети свята Митрофана Гнойовика

Також зі святом Митрофана пов’язані різноманітні прикмети, які вважаються ознаками майбутнього погоди та врожаю. Деякі з них включають:

• Якщо зранку дме вітер з північного заходу, можна очікувати дощі.
• Якщо дощ пішов, його тривалість може бути протягом мінімум трьох днів.
• Якщо в ніч перед святом дуже душно, це може бути ознакою спекотного літа.
• Сильний вітер в цей день може передвіщати тиху та теплу зиму.
• Якщо вдень пішов град, то сіяти гречку не варто, оскільки врожаю не буде.
• Виливання собак на ніч може сигналізувати про відсутність більшої кількості дощів у червні.
• Якщо роси на траві мало, може наступити посуха.

Такі прикмети та традиції надають святу Митрофана Гнойовика особливого значення і сприяють глибокому значенню свята як обрядового в сільському господарстві.