22 листопада шанують Матрону зимову, або Константинопольську. Вона вірила у Всевишнього та все своє життя проповідувала християнську віру. Народилась у Пергії. Після вийшла заміж за Дометіана й у них народилась донька – Феодотія.
Після вони всією родиною переїхали у Константинополь. Там жінка познайомилась з двома старцями й пішла у чоловічу обитель, покинувши доньку та мирське життя. Вона взяла собі ім’я Вавила, постриглася та представилась юнаком ігуменом.
Настоятелю монастиря наснився сон, де йому сказали, що євнух є жінкою. Після він перевірив цей сон та відправив Матрону у жіночий монастир. Після її смерті її призначили ігуменею. Про її цілющі молитви почув увесь світ та навіть її чоловік. Матрона злякалась зустрічі з чоловіком та втекла у покинутий храм язичників. Після у цей храм почали приходити зцілюватись люди. Згодом на тому місці побудували жіночий монастир. Незабаром їй наснився сон про смерть його чоловіка й вона приїхавши до Константинополя впевнилась у цьому сні. Після вона не повернулась назад, у Беріт, а заснувала нову обитель. Служила вона господу до ста років.
Традиційним було приготування відварів з коріння та подарунків різних дрібниць незаможним людям. Люди цього дня спостерігали за явищами природи та вирішували, яка буде погода. Чекали тепла, якщо гуси вийшли на лід. Чекали морозів, якщо на гілках лежав іній. У травні буде дощ, якщо небо затягнуте хмарами та йшов сніг. Якщо бачили іній – вродить овес, а дощ – пшениця. Із зібраних трав варили настої та цілющі відвари. У цей день весь непотріб роздавали нужденним. Йшли готування до Пилипівок – господині робили квас, пекли пісні коржі, а потім з них сушили сухарі. Господарі перевіряли льохи. У цей день не можна пити алкогольні напої.