11 вересня, у християнстві заведено шанувати Зимненську ікону Богоматері. Саме нею благословляли князя Володимира з його нареченою царівною Анною під час заключення шлюбу.
Під час воєнних дій у Корсуні, князь втратив зір. Тому, його майбутня дружина привезла чудотворну ікону разом з Патріархом.
Під час обряду таїнства хрещення, Володимир побачив яскраве сяйво від ікони й у той момент зір до нього повернуся. Після цієї події святиню розмістили у Зимненському Святогірському Свято – Успенському монастирі, який заснував князь.
Після того, як католик Михайло Чацький придбав село Зимне, він звернувся до ікони. Він спитав, чого вона не врятувала монастир?
Після цього запитання Чацький втратив зір й всі його нащадки чоловічого роду стали сліпими. Коли розпочалась Перша Світова війна, святиню вивезла ігуменя Марія, келійниця та благочиня до Житомира. Коли війна скінчилась, ікона не повернулась до села.
Потім стариця Юліанія переправила ікону до Корецького монастиря. З цього монастиря ікона попрямувала до села. Прочани, які перевозили святиню побачили над церквою стовп з вогню та спів. Вони вирішили, що проходить служба Господня, а коли потрапили до церкви вона була порожньою. Чудотворна ікона вилікувала безліч людей від сліпоти.