Сучасна православна церква звертає особливу увагу на свято Успіння Пресвятої Богородиці, вважаючи його одним із видатних подій у церковному календарі. Перед самим святом відзначається двотижневий піст, який триває з 14 по 27 серпня і вважається одним з найстрогіших періодів посту. Основним днем святкування є 28 серпня, коли вшановується Успіння Діви Марії, а подальших 8 днів відзначають як свято, пам’ятаючи цю важливу подію. У релігійних традиціях зафіксовано, що саме в цей день апостоли збиралися разом, щоб провести похорон Матері Божої, яка плакала за страждання Ісуса.
Легенда про життя та величну подію святої діви розповідає про те, що після розп’яття та воскресіння Ісуса, Діва Марія перебувала під опікою апостола Іоанна, одного з найближчих учнів Ісуса. Сам Ісус на смертному одрі звернувся до Іоанна з проханням піклуватися про Марію.
Час від часу Марія відвідувала місця, де сталося розп’яття Ісуса, та молилася. Згодом, через наростаючі переслідування християн з боку царя Ірода, Марії довелося переселитися до Ефесу, де вона і продовжувала віддавати шану пам’яті Христової страждання. У один із днів до неї з’явився архангел Гавриїл і повідомив, що через три дні Марія підніметься до Небес. Він передав їй гілку райського дерева (в деяких версіях це фінікова пальма), яку потрібно було мати при собі.
Новину про це Марія передала апостолу Йосипу Аримафейському. Перед своєю смертю Марія попросила побачитися з апостолами. Згодом, під час її кончини, навколо сталося дивовижне світло, атмосфера наповнилася благодаттю. Тіло Марії було покладене в печері поруч з тілами її батьків і Йосипа. Проте, коли апостол Фома Близнюк прийшов пізніше та відчинив печерний вхід, він знайшов лише пустий гроб.
Ця легенда розповідає, що Пресвята Богородиця була піднесена до Неба третього дня після її смерті, і це стало важливою подією в християнській традиції.
Традиційне Святкування Успіння Пресвятої Богородиці: Звичаї та Обряди
Свято Успіння Пресвятої Богородиці мало особливий важливий зміст для звичайних селян. Це було не лише релігійною подією, а й символізувало завершення жнивних робіт у літньому сезоні. Святкування в цей день мало форму бенкету, де люди зібравшись у великому дворі, приносили страви та частування. Всі ці страви та напої були освячені в місцевій церкві. На подвір’ї також приносили насіння та колоски, які перев’язували стрічкою і благословляли. Оскільки перша половина дня зазвичай пройдена на полі, саме вечір ставав основним часом для святкування. Ті, хто закінчував раніше, допомагали іншим.
Однією з важливих аспектів було підтримання тих, хто потребував допомоги: вдови, сироти, літні самотні люди. Зазвичай напередодні свята господині займалися заготівлею на зиму, варенням та солінням.
Однак існували також заборони та обережність, пов’язані з цим святом. Вважалося неприпустимим висловлювати нецензурну лайку, проявляти грубість чи злість, щоб не привабити негативні сили. Також заборонялося ходити босими ногами, забивати кілки в м’яку землю, оскільки вірилося, що це може привести до негативних наслідків. Одяг в цей день також мав бути підібраним уважно: носити маленьке або пошарпане взуття можна було, але це могло призвести до незручностей протягом наступного року.
Таким чином, святкування Успіння Пресвятої Богородиці мало глибоке релігійне значення для селян, а також об’єднувало їх навколо звичаїв, які відображали важливі аспекти культури та підтримки спільноти.