За християнським календарем 28 травня шанують пам’ять Святого Пахомія Великого. Він був чудотворцем, єгипетським святим, пустельником, заснував першу кіновію.
Жив у пустелі та вів суворе життя. Повністю присвятив себе Господу. Заснував в пустелях громаду ченців, вона була першою у всьому світі. Ті хто вів чернече життя повинні були дотримуватися суворих правил. Вони повинні були читати молитви та духовні книги. Ченці дотримувалися правил носіння одягу, часу на сон та суворо заборонялося покидати монастир. Святий Пахомій побудував невеликі будиночки, за кожним з яких був відповідальний отець.
Люди, які мешкали в цих будинках були відповідальними за окремий вид ремесла. Одні прали, інші робили перини, другі ткали. Також, жили люди, які готували їжу, доглядали за хворими та навчали інших послушників.
Молитви читали два рази на добу. Вони співали псалми, молитви, читали Біблію. Після молитов ченці мали трапезу. Під час трапези заборонялося розмовляти. Отці розмовляли з ченцями на духовні теми, пояснювали їм, що таке спокуси та, як їх подолати. Святий Пахомій зробив так, що праця займала важливе місце в житті кожного ченця. Боровся з такою рисою, як корисливість. Тому, ченці не могли володіти приватною власністю. Всі речі, які в них були – видавалися з монастиря.
Монахам було жити важко. Отримували покарання за такі гріхи, як втеча, сварки та крадіжки. Заборонялося ченцям спілкуватися зі своєю родиною. Їжа була примітивною – хліб, вода, боби, овочі.
Стати монахом було тяжко. Пахомій спочатку брав людей, які впродовж року були на випробувальному терміні – вчили молитви, псалми. Після річної перевірки Святий вирішував про допускання їх до общини.
Завдяки своїм діянням Пахомій прославився на весь світ та став навчати багатьох своєму священному ділу. Згодом відкрив жіночий монастир.
Впродовж всього життя був охоронцем Божої віри від єретиків. Володів даром зцілення та передбачував майбутнє.