За християнським календарем, 17 березня, заведено шанувати пам’ять Олексія. Він народився в сім’ї Евфіміана та Аглаїди, які довго не могли мати дитину та постійно просили подарувати їм таке щастя, Господа. Починаючи з малого віку Олексій дотримувався посту, допомагав нужденним, постійно хотів служити Богові. Але батьки бажали, щоб він одружився та коли він виріс знайшли йому гарну супутницю.
Коли відбувся обряд одруження, Олексій віддав каблучку дружині та пішов. Він вирушив до храму Пресвятої Богородиці в Едесу, пив воду та їв хліб. Пресвята Богородиця звернула увагу, що Олексій – Божа людина. Він здобув повагу у людей, але все одно продовжував просити милостиню, читав молитви та дотримувався посту. За його подвиги, Бог подарував багато чудес та зцілень через нього.
Коли він добрався до Риму, Олексій попросив свого рідного батька прихистити його. Батьки не впізнали рідного сина. Дозволили йому залишитися та виділили кімнату перед входом в будинок. Прислуга, яка служила його батькам, постійно знущалися з нього та він терпів всі образи. За деякий час до його смерті, святому Олексію наснився віщий сон про його смерть.
Після того, як помер Олексій, його батьки побачили в його руці листа. Там було написано: «Любі батько та мати, пробачте мені, за весь біль, який заподіяв я вам. Я спостерігав за вашими стражданнями та любов’ю, але моя любов до Господа перевищує любов до вас». Батьки та дружина прилинули до тіла померлого. Ті, хто спостерігав за цією картиною не стримували сліз. Труну зі священним тілом Олексія розташували на площі, до якої приходило безліч людей та молилися. Після цих молитов відбувалося зцілення людей. Тіло його стало нетлінним.