6 вересня, заведено шанувати Петровську ікону Божої Матері. Написав її святитель Петро, митрополит Московський. Він подарував святиню митрополиту Київському та всієї Русі Максиму на Волині у Ратському монастирі.
Через деякий час, ікона вирушила у Клязьму до Володимира, у кафедру. Коли святитель Максим помер, то ігумен Геронтій під час захоплення митрополичого престолу, їздив з Петровською іконою до Константинопольського Патріарха Афанасія.
Коли Геронтій плавав з іконою його застала буря. Йому наснився віщий сон, де Богоматір сказала йому, що не на нього покладено сан святительський, а на того, хто створив її образ. Під час прибуття до Патріарха Афанасія Константинополя, там на нього вже чекав святитель Петро.
Патріарх віддаючи святиню промовив: «Візьми чудотворну святиню, який створив саме ти, через те, що сама Богородиця віддала тобі дар, передбачивши про тебе». Петро разом з іконою вирушив до Володимира, а коли перенесли митрополичну кафедру у Москву, Петровську ікону Божої Матері розташували у Московському Успенському соборі.