За християнським календарем весною, у квітні місяці заведено святкувати свято Благовісника або Собор архангела Гавриїла.
Люди вірували, що Гавриїл – повелитель блискавок. Цього дня грім та блискавки виходили із зимового відпочинку, тому після цього свята кожного дня можна чекати грім.
В багатьох областях України ходять багато легендарних розповідей про ці природні явища.
Чернігівщина вірувала, що цього дня Господь віддавав ключі, щоб відкрити небо та окропити водою землю.
На Херсоні – вірили, що це Гавриїл та святий Юрій гатили з пушок, таким чином розганяли нечисту.
На Київщині – пробуджував землю Гавриїл, сідаючи на хмари та бив різками її.
На Канівщині – вважали, що то Ілля катається по небу, а Гавриїл йому маше квітками, тому й чутно грім.
На Західній Україні Благовісника порівнюють з сонцем. Сонце вважали головним з небесних світил.
За християнськими повір’ями, архангел Гавриїл зайняв місце героя з міфів – бога сонця – Ярила.
За київськими легендами ходили повір’я, що коли чутно грім та пробуджується земля, Ярило блукає по ночах. Де проходив він – виростала ярина, там де дивився у поля – зацвітали квіти, по лісу гуляв – пташки гомоніли, поглянув у воду – риба метушиться. А якщо на людей погляне – у серці їхньому любов прокинеться. Доторкнеться до молодика – закипала кров, а молодицю троне – запалає, мов іскра.
На Україні, Ярило мандрує пішки, одягнений в білу керею, на чолі має вінок сплетений з червоних маків та хмелю. У лівій руці тримає – жито, пшеницю, а в правій – тримає серп. В його образі ховається весна у чоловічому лику, друга половина молодиці – весни. Навесні прокидаються любовні почуття, тому у весни повинна бути пара.
Весною, почувши перший грім, дітлахи підпирали пліт – для того щоб не боліла спина.
Цього дня чоловіки відносили до храму Божого зерна хлібу та освячували їх. Прийшовши додому – перемішували зерна з насінням. Починаючи з цього дня можна висівати ранні зернові культури.