Весь християнський світ 26 жовтня відзначає свято Дмитрія Солунського. В цей день 306 року він загинув від списа римського воїна.
Вибір Дмитра був свідомим. Хоча і займав високу посаду (був проконсулом Фессалонікійської області) і мав знищувати всі зародки християнства, проте ніякі матеріальні цінності і соціальні привілеї не підкупили його чисте серце. Дмитрій відкрито проповідував, прославляючи Ісуса та навчаючи християнській вірі, намагався викорінити язичницькі звичаї.
Хоча життя Дмитра не проходило на полі бою, на іконах він постає величним сміливим воїном зі списом. Це боротьба духовна, нематеріальна, а спис – символ мудрості, сили слова, нескореності.
Святий Дмитрій також вважається покровителем воїнів. До нього слід молитися перед боєм, під час військової служби. Щира молитва до Дмитрія захищає від ворога, зцілює від тяжких хвороб (зокрема хвороб очей), наповнює серце міжністю, витривалістю, терпінням.
За багато років існування свята склалося багато заборон і застережень, прикмет і рекомендацій.
В суботу перед святом слід обов’язково пом’янути своїх покійних родичів.
Також на Дмитрів день не можна забувати поставити свічку за померлих і відвідати церкву.
Слід було пригостити перехожих солодощами, подати милостиню нужденним, щоб помолилися за душу померлого.
Наші предки вірили, що 8 листопада – початок зими і Дмитрій золотим ключем замикає землю, тому всі сільськогосподарські роботи вже мали бути закінчені.
Сватів засилати до дівчат можна було тільки до 26 жовтня. Після свята це було заборонено.
Але було багато заборон цього дня.
Люди вірили, що жінкам на свято Дмитрія не можна шити, в’язати, кроїти, займатися ткацтвом.
Ні в якому разі не можна було засилати сватів чи планувати весілля.
Заборонялося виганяти худобу на пасовисько, бо будуть напади хижаків.
Не можна було працювати в полі чи на городі. Урожай вже мав бути зібраний.
Але головне – непохитна віра і щира молитва до Великомученика Дмитрія.