25 вересня — святого Сергія. Що заборонено робити в цей день, усім господарям

Вшанувати пам’ять преподобного Сергія Радонезького та преподобної Досифеї Київської заведено 25 вересня. Це день янгола людей, на ім’я Федор, Герман, Олександр, Миколай, Сергій, Пафнутій та Єфросинія.

До цього часу йдуть суперечки щодо правильності вшанування пам’яті Досифея чи Досифей.

Однією з версій є те, що до Всевишнього у 1777 році прийшов монах — схимник Досифей, якого дуже шанували люди. Звідки прийшов він ніхто не знає. Є відомості про те, що він потрапив до Києва з Московії. Його ніхто не хотів приймати, бо він був кріпаком, який втік. Йому довелося викопати собі печеру, яка знаходилась в урочищі Китаєаві. Він вів аскетичне життя, але до нього люди приходили за порадою.

Друга версія говорить про те, що ім’я Досифей було дано під час проведення чернечого постригу, який провели заможній дворянці Дарина Тяпкіній. Вона спеціально одягла чоловічий одяг, щоб її не віддали заміж. Тільки після її смерті, її рідна сестра впізнала її на портреті, який був на надгробку. Тоді йшли чутки про подвижника та зниклу дівчину.

До нього ставилися з повагою, люди та знамениті історичні постаті йшли за порадою саме до нього. Навіть Єлизавета, яка була імператрицею виявила бажання поспілкуватися з Досифеєм. Він благословив на чернецтво Прохора Мошніна — Серафима Саровського.

Через дванадцять років після Куликовської битви, де перемогли війська Мамая. Саме Сергій відправив на битву іноків — витязів, які здобули перемогу завдяки молитвам.

Він був не сильно знаменитим, але здобув нагороду від митрополита Алексія, за його працю. Подарунком був золотий наперсний хрест. Але Сергій відмовився від коштовного подарунку.

Він заснував Троїцьку обитель. Працював з усіма братами, не боявся тяжкої праці, любив всіх своїх наставників.

Іоан Київський розповідав, що йому у сні явився Сергій та благословив Київську святиню — Троїцький Іонинський монастир.

Перед тим, як покинути цей світ, він сказав:

«Пильнуйте себе, братія! Перед усім майте острах Божий, чистоту душевну та любов нелицемірну!»

Ці слова святого повинні бути у кожного у душі.