Гарна історія про те: «Як збуваються мрії». Головне щиро вірити, і Святий Миколай почує.

Кілька років поспіль, перед Днем Миколая Чудотворця, один хлопчик писав листа святому, в якому було лише одне прохання: він хотів отримати найвірнішого друга – маленьке цуценятко. Батьки були проти собаки, тому казали: «Якщо Миколай подарує, то так і буде».

Ввечері, напередодні свята, хлопчик дописав свого кольорового листа-прохання і поставив на підвіконня. Постояв, помилувався гарно виведеними буквами та намальованим песиком і пішов готуватися до сну. Мама прийшла провітрювати кімнату, відчинила вікно – і лист випурхнув, немов метелик, на засніжену вулицю.

Один чоловік, що повертався ввечері з роботи, побачив в снігу щось барвисте, підняв – і посмішка з’явилася на його обличчі. Він якраз хотів прилаштувати цуценят в добрі руки, тому цей збіг йому видався невипадковим, бо на листі була ще й вказана адреса.

Настав святковий ранок. Хлопчик знайшов під подушкою подарунки. З захватом розглядав нового робота і конструктор, поспіхом збираючись до школи. Коли відчинив двері квартири, дуже здивувався, бо побачив кошичок, в якому щось ворушилося. З острахом і цікавістю зазирнув, а там…. маленьке цуценя! Хлопчик вбіг до оселі з цуценятком і промовив до батьків: «Миколай, нарешті, отримав мого листа!».