Біля берега повільно колихалися на воді два прив’язаних човни. Один був новий та гарний, а інший – старий та втомлений. Новий промовив до старого:
— Я співчуваю тобі: з кожним днем твій стан погіршується. Господар зовсім тебе не береже. А я залишаюся новеньким та красивим.
— Так, ти гарний, але мені тебе шкода, бо лише раз на тиждень господар відв’язує тебе, щоб показати своїм рідним чи гостям красу цієї річки, а я кожного дня допомагаю прогодувати його сім’ю, пливучи разом із ним на риболовлю.
Наступного дня прийшов господар до річки, щоб наловити трохи риби. На другому березі у воді плюскалися діти. Аж раптом, один хлопчик послизнувся на камені та впав у воду. Його крик про допомогу почув чоловік, підбіг до нового Човна, бо той був ближче, відв’язав його, зробив кілька вправних рухів веслами – і вмить домчав до хлопчика, врятувавши його.
Ввечері новий Човен промовив до старого:
— Сьогодні я зрозумів тебе, мій друже. Ти – щасливий, бо приносиш користь нашому господареві. Врятувавши дитину, я пізнав, що таке щастя.