Гарна притча про те, куди зникає любов і довіра, та як їх повернути в сім’ю.

В одній молодій сім’ї панували Довіра, Гармонія, Любов і Щастя. Вони гарно вживалися між собою. Справи в подружжя йшли добре: разом йшли на роботу та поверталися, допомагали один одному та у всьому підтримували, з розумінням ставилися до недоліків та слабкостей.

Але сталося так, що в їхнє спокійне розмірене життя увірвалася Зрада. Довіра першою не витримала і пішла геть. Любов захворіла і з кожним днем ставала меншою. Щастя засумувало і лило сльози, згадуючи минуле. А Гармонія ніяк не могла поставити все на свої місця, хоч як не намагалася.

Зрада покликала до себе Сварку. Вдвох вони робили ще більше лиха бідній сім’ї.

Довго думала Гармонія, як з’єднати споріднені душі. Спало їй на думку покликати Прощення. Тільки воно може повернути втрачену Довіру, вилікувати Любов і заспокоїти Щастя.

Прощення довго не могло нічого зробити, багато зусиль приклало, переконуючи та благаючи, але досягло своєї благородної мети: прогнало Зраду та Сварку і чоловік з дружиною помирилися.

Згодом повернулася втрачена Довіра, Любов поступово почала зростати, засяяло усмішкою Щастя та запанувала справжня Гармонія.