Гарна Великодня притча про те, що завжди потрібно довіряти Всевишньому

Ця історія трапилася досить давно. Одного разу на великому пагорбі стояли три дуба. Вони приймали сонячні ванни, слухали тендітні пісні вітру та під цю мелодію мріяли, як маленькі діти.

Один дуб, піднявши голову на зорі, які нагадували йому коштовні камінці промовив: «Я дуже бажаю, щоб з мене виготовили дуже гарну скриньку, яку після наповнили коштовностями».

Другий дуб полюбляв прислухатися до мелодії прибою. Подивившись на струмок, що дзюркотів по скелях промовив: «Я дуже бажаю перетворитися на гарний вітрильник, мандрувати по морях та океанам та бути вірним своєму королю».

Третій дуб перевів свій погляд на шумне місто та на його мешканців, котрі поспішали по своїм справам та промовив: «а я навпаки бажаю залишитися тут на пагорбі, вирости високим, для того щоб селяни подивившись на мене побачили небо та згадали про Господа».

Пройшов час, дуби виросли та одного дня на пагорбі з’явилися три особи з сокирами. Перші два дуби були задоволені. Один дуб подумав: «Швидше б мене вирубали та зробили з мене скриньку».

Інший подумав: «Як мене зрубають, виготовлять з мене дуже гарний корабель».

А от третій дуб засмутився: «Якщо мене зараз вирубають, то люди припинять дивитися в небеса».

Чоловіки дістали сокири та зрубали дуби.

Перший дуб потрапив до тесляра: «Нарешті з мене виготовлять скриню та покладуть в мене коштовності», дуб був дуже задоволений. Але майстер працював на бідних селян, котрі не мали коштовностей. Тому з нього змайстрували годівницю для худоби, яку після наповнили харчами для тварин.

Інший потрапив на корабельну верфу: «нарешті з мене збудують гарний корабель» — з задоволенням сказав дуб, але цього не сталося.  З нього зробили невеликий човник та продали рибалкам для вилову риби на озерах.

Третій теж розчарувався. Його поскладали на складі: «Чи я виріс для того, щоб лежати та зберігати на собі пил» — подумав він.

Минуло багато часу. Ті дуби зовсім забули про свої бажання та одного разу золота зірка осяяла перший дуб. Це відбулося тоді, коли одна дівчина поклала до годівниці своє малятко. «Я дуже шкодую, що не зможу виготовити для тебе колиску» — промовив її коханий. Але дівчина стисла його руку та подарувала усмішку, бо дерево сяяло чарівним світом, яке гріло малечу. «Ця колиска дуже гарна», — сказала дівчина. У цей момент дуб дізнався, що в колисці знаходиться найкоштовніший Скарб, який існує у всьому світі.

Пройшло десь три десятки років. Один з мандрівників разом зі своїми знайомими сів у човен. Він втомився та заснув, а в той час почалася страшенна буря. Було дуже моторошно, човен ледь тримався на воді, щоб не перевернутися, бо всі можуть загинути. Необхідно припинити цю бурю – шепотів він. В цей час мандрівник прокинувся. Він простягнув Свою долоню та промовив: «Замовкни, припини!». Буря вгамувалася вмить. Другий дуб тоді усвідомив, що перевозить Володаря всього Світу!

Пройшло ще трохи часу, коли прийшла черга до третього дуба. Одного дня з нього змайстрували дві перекладини. Дуб намагався бути не важким, коли його несла людина, а після воно здригалося та кричало не вимовляючи звуків. Після того як минуло Воскресіння третій дуб здогадався, що Людина, яка померла на ньому, стала криницею вічного життя всіх людей.

Таким способом любов Господа здійснила мрії всіх дубів.

Перший дуб став прекрасним – бо однієї ночі став колискою для Спасителя.

Другий став могутнім – врятував господаря всесвіту, коли почалася страшенна буря.

Кожної миті, коли люди згадували про третій дуб, вони згадували Господа. Бо третій став символізувати порятунок.

Істина цієї розповіді в тому, коли все в житті відбувається не так, як ви того бажаєте, необхідно пам’ятати, що у Господа є плани для тебе. Якщо ти вірний йому, він подарує тобі коштовні подарунки.

Кожний дуб отримав те, що він бажав, але не таким способом, який вони собі надумали. Ніхто не знає, які плани у Всевишнього на нас.

Люди знають, що шляхи Всевишнього – не наші шляхи, але його шляху – постійно дуби!