Один старий заможний чоловік важко захворів і перед смертю покликав своїх двох синів, щоб попрощатися і дати напутнє слово.
Коли сини з’явились перед чоловіком, він промовив: «Діти мої, я вже пізнав за життя, що ви добрі сини, бо ніколи не залишали мене в хворобі і старості. А от які ви брати і господарі на своїй землі, я вже подивлюсь з неба. Я довго думав, як розділити свою землю і маєток між вами і вирішив зробити таке випробування: ви мусите самі по-справедливості поділитися всім. Але зробите це після мого похорону».
Почали думати брати, як поділитися по-справедливості. Молодший брат хотів віддати більшу частку старшому, бо так буде по-справедливості. А старший надавав перевагу молодшому, бо менших треба захищати.
Зустрілися брати і висловили свою думку. Кожен наполягав на своєму, бо не хотів образити рідну кров. Вирішили навпіл все розділити і пішли спершу в поле. Виходять – аж там рівно посередині кордон вже стоїть, а біля каменя лист: «Дорогі діти, я порівну все між вами розділяю. Якщо ви теж так вирішили, то ви справжні брати і моя душа спокійно спочиватиме. Я виконав своє призначення на землі».