Мудра притча про покаяння і пробачення образ. Зараз під час посту це як ніколи важливо.

Одного разу між вірними друзями виникла суперечка і один чоловік дуже образив іншого. Відтоді вони не спілкувалися, а у кривдника душа стала неспокійною.

Прийшов він до священика, щоб щиро покаятися та очистити сумління. Розповів отцеві про те, що дуже образив приятеля і шкодує про це. Священик провів Таїнства Сповіді і Причастя й промовив: «Господь прощає всім, хто визнав свій гріх і довіряє Йому своє тіло і душу».

Легко йшлося додому чоловікові: нарешті звільнився від тягаря. Але вирішив зайти до товариша, щоб попросити і в нього пробачення. Друг навіть слухати не хотів його виправдань і благань.

Прийшовши знову до священика, чоловік сказав: «Спершу я зрадів, що гріх мій відпущений, але товариш не пробачив мені, тому я не можу вважати, що душа моя чиста».

Священик, подумавши, відповів: «Господь знає все, що ми робимо та про що думаємо, Йому відомі всі наші недоліки та слабкості, але Він готовий пробачити нам, варто лише щиро покаятися. Прощати – наш обов’язок перед Богом. Хто не може відпустити образу, теж очорняється поганими думками. Пробачити – це очиститися від ненависті, болю, туги, ворожості, що отруюють нас зсередини. Щоб стати щасливим, треба вміти і прощати, і каятися в своїх гріхах».