Мудра притча про те, як навчити дітей забувати образи

Мама і донька були дуже щирими та відвертими одна з одною, про все говорили, радилися. Одного разу мама помітила, що дочка змінилася, стала мовчазною та сумною, не спілкується зі своєю найкращою подругою. Мама зрозуміла, що між дівчатками пробігла чорна кішка, але не хотіла випитувати дитину, щоб не здатися невихованою та занадто наполегливою, тому вирішила розповісти їй одну історію.

Покликала мати дочку до себе і сказала: «Донечко, я бачу, що тобі погано, ти не можеш відкритися мені. Не буду нічого радити, але хочу, щоб ти вислухала мене.

Коли людина на когось ображається, в її душі з’являється ниточка недовіри та розчарування. Хто сильний духом, той може перебороти це почуття та викинути цю ниточку геть. А кого переповнило почуття образи, в того ниточка починає рости, беручи свої сили з переживань та страхів цієї людини.

Ця нитка стає настільки великою, що скручується в клубок. Клубок росте-росте…. – і підкочується до горла. Тоді виникає відчуття, ніби не вистачає повітря та щось постійно душить.

Це – велика образа душить людину, тому її слід позбуватися, коли вона ще є маленькою ниточкою, а не великим заплутаним клубком».