Один чоловік був дуже нестриманим. Будь-яка суперечка закінчувалась тим, що він когось ображав. Такий характер заважав йому нормально жити, тому він вирушив до старця, що жив в горах, щоб той зарадив цій біді.
Старець уважно вислухав чоловіка і сказав: «Не переживай, ти впораєшся, бо усвідомив, що маєш поганий характер. Йди додому, візьми дерев’яну дощечку і кожного разу, коли будеш з кимось сваритися, роби на ній зарубки. Коли настане той день, що ти не зробиш жодної зарубки, прийди до мене знову».
Чоловік зробив все, що наказував старець. Намагався якнайшвидше виконати завдання. В перші дні зарубок було багато, але з часом їх все меншало.
Ось і настав той довгоочікуваний день: чоловік гордо несе свою дощечку до старця.
Старець подивився на зарубки і сказав: «Так, ти маєш чим пишатися. Сьогодні не зробив жодної помітки, значить нікого не образив. А тепер я дам тобі фарбу, щоб ти замалював це все і почав нове життя».
Як не намагався чоловік повністю замалювати дощечку, на ній то там, то тут проступали зарубки. Тоді він спитав старця: «Ти казав, що я зможу все почати заново, але дощечка не піддається мені. Все одно видно пошкодження».
Старець відповів: «Я знав, що так буде. Цим я хочу показати, що всі образи, які ти завдавав людям, залишили на серці шрами, які не зникають і не загоюються. Пам’ятай про це і ніколи не завдавай болю іншим».