Ця історія сталася з однією жіночкою. Вона прийшла до лікаря зі скаргами, що в неї болить душа. Лікар почав розпитувати, може вона поранила чимось свою душу. Жінка сказала – можливо, але я її не відчуваю. Ще я не вмію казати «люблю». Лікар підтримав її й сказав, щоб вона не переживала, бо це захворювання зустрічається дуже часто. Запропонував розказати, які продукти вона вживає кожного дня. Жіночка почала розповідати, що не любить й що любить цукерки, морозиво. Лікар посміхнувся й сказав – значить любите та вмієте казати «люблю». Але вона перебила лікаря й сказала, що вона людині не може сказати «люблю». Тоді спеціаліст запропонував подихати пацієнтці, потім сказав, щоб вона глибше дихала. Дихайте, але не треба напружуватися – сказав лікар. Пацієнтка відмовила – що не може глибоко дихати, бо в неї перехоплює дух. Тоді лікар діагностує, що це звичайне становище хворого – постійно не дихати. Хвора запитала – чому ви так вирішили? Я ж начебто дихаю?
- Ви самі відповіли – «начебто», тобто удаєте. Ви свої почуття ховаєте в собі й не випускаєте їх на волю.
- Але виносити свої почуття на показ – це непристойно та соромно.
- Ось я відповів вам, чому у вас проблеми з диханням. Ви цим забили свої груди й тому, вам важко дихати. Ховати свої почуття – це злочин проти себе.
Жінка запитала, що їй робити?
- Необхідно визнати існування почуттів та дозволяти їм існувати.
Пацієнтка сказала, що сама розбереться з цим, вона прийшла, бо не вміє казати «люблю» іншим людям.
Лікар запропонував зробити простукування.
Жінка почала кричати, що їй боляче та страшно.
Лікар каже:
- Це свідчить про те, що ми достукались до ваших страхів. Я дуже радий. Ви відчуваєте біль? Чого ви боїтесь?
- Я боюсь болі, не хочу, щоб мені було боляче. А коли виникає біль?
- Коли впадеш або поранишся, наприклад.
Жінка сказала:
- Любий, так ви боїтесь любити.
- Я, боюся? До чого тут це?
- Лікарю я проходила через ці почуття, злети та падіння, бурхливі емоції. Й після цього я боюся відкривати свої почуття, боюся стати обманутою ще раз.
- Ви заховали свої почуття, щоб знову не відчути той біль, тому ви боїтесь сказати – люблю. Вас дуже легко вилікувати, треба просто любити себе. Таким способом ви не дасте комусь образити вас. Знайдете те, що буде приносити вам щастя.
- А зараз що, я себе не люблю?
- Ну навіщо ви знову починаєте одне й те саме? Ви ж до мене прийшли – це значить, що ви почали любити та піклуватися про себе.
- А як це любити себе?
- Слухайте своє серце, свої бажання. Треба до себе ставитись з повагою, кому, як не вам себе поважати, бо іншим це не цікаво.
- А як навчитися любити себе?
- Дуже просто, хваліть себе, заохочуйте себе, робіть те, що хочеться, не ображайтесь.
- Ну добре, я буду так й робити.
- Добре. Дотримуючись моїх порад, ви одужаєте та знайдете місце для любові.
- Але ж там місця немає, воно зайняте образами та важкими каменями. Що робити?
- Тут є лише один вихід – прощати постійно, кожного дня, кілька разів на день!