Одного разу жіночка шукала Бога та нарешті знайшла його та запитала:
— Для чого ти мене створив?
Господь відповів:
— Для того, щоб ти жила.
— Та я живу, але як?
Тоді Господь спитав:
— Як ти живеш?
— На мою думку, я живу не щасливо – сказала вона.
— Розкажи мені, як би ти хотіла жити та бути щасливою?
— Я б мріяла не старіти, хотіла, щоб мене кохали та моя родина теж була щасливою.
— А чого ти просиш за інших, а не за себе? Для того, щоб бути коханою, необхідно знайти того, хто б тебе кохав, правда? Ця людина повинна бути щасливою, щоб кохати тебе, правильно?
— Так, звісно.
— А ти подумай, може ця людина щаслива і без тебе, не знавши тебе?
— Це свідчить про те, що на світі існує така людина, котра буде щасливою мене покохати та я теж пізнаю це почуття.
— Ти просиш мене пошукати цього чоловіка?
— Ти Господь, маєш велику силу, ти нас створив.
— Я створив вас, щоб ви жили, а вам постійно чогось бракує.
— Це означає, що тобі байдуже, як люди живуть.
— Я так не говорив.
— Ти мене зовсім заплутав. Я дочекаюся від тебе допомоги?
— Я допомагаю всім, навіть тобі. Допомагаю кожному бути щасливим. Але у кожного своє поняття про щастя.
— Ти натякаєш на те, що щастя зовсім в іншому?
— Звісно, в іншому. Щастя – це життя.
— Ти говориш якимись загадками.
— Існує багато людей, для одного щастя – це гроші, але скільки б їх не було, їх все одно не вистачатиме. Для інших – одужати, але буде шкодувати, що витратив багато грошей, або в сім’ї чвари постійні. Кожна людина постійно чимось не задоволена.
— Пробач мені, ти все вірно сказав. Це означає, що щастя – це просто жити?
— Аякже, щастя – що я подарував вам життя. Запам’ятай це назавжди, тільки тоді ти станеш щасливою.