Не дозволяйте щоб жінка плакала, бо Господь веде рахунок сліз.

Малий син запитав маму: «Чому вона плаче?» Матуся промовила – бо я жінка!  — Але я не розумію! Мама міцно обійняла синочка та промовила «Тобі цього ніколи не зрозуміти». Син замислився та пішов питати у тата: «Через що їхня мама плаче?». Тато відповів так: « Що багато жінок у світі плачуть, без вагомої на то причини». Малий став дорослим, але це питання не давало йому спокою.

Потім він вирішив спитати про це у Господа Бога…

Всевишній дав таку відповідь: «Коли я придумував жінку, мені хотілось бачити її бездоганною. Давши їй сильні плечі – на ній триматиметься весь світ, й ніжні – щоб тримати новонародженого. Сильний дух – щоб терпіти весь біль. Давши волю – йти до мети, коли інші здаються та турбуючись за хворими ніколи не скиглити. Давши доброту – щоб любила дітей попри те, як вони до неї відносяться. Жінка створена з чоловічого ребра, щоб бути його захисником. Мудрою – щоб розуміти, що чоловік ніколи не зробить їй боляче, але буде ставити важкі випробовування. І дав їй сльози, і вона має повне право лити їх коли вона сама цього схоче. І ти, сину, зрозумій те, що жіноча краса ховається в її очах».

Пам’ятай, бувши чоловіком, не дозволяй, щоб жінка плакала, бо Всевишній веде рахунок сліз. Господь думав і створив жіночу плоть з чоловічого ребра. Не з голови, щоб бути розумнішою, не з ноги, щоб бути приниженою, а з боку, щоб бути поряд. Під рукою – щоб мати захист. І біля серця, щоб любити її…