Одним вчинком, батько навчив дітей не засмічувати землю. Беріть з нього приклад.

Одного разу, ми усією родиною вирішили поїхати відпочити за місто. Зібравши речі, з гарним настроєм, заїхали на заправку купили води, печива та морозиво й вирушили в дорогу.

По дорозі моя донечка, якій на той час було вже 8 років відкрила вікно та викинула обгортку з печива. Я швидко зупинив машину, вийшов з неї, у багажнику знайшовши пакет та покликав свою дитину.

Я дав їй пакет та сказав, щоб вона пішла та вздовж узбіччя прибрала сміття. Донька почала сперечатися, на захист їй вийшла з машини мама. Але потім все ж таки пішла збирати. Я вирішив їй допомогти і за невеликий проміжок часу, ми назбирали два повні пакети сміття, яке залишили після себе невиховані люди.

Після я пояснив доньці чого треба прибирати за собою – бо це наша країна, наша ненька і її треба любити та оберігати. Потім донька спитала, чого я пішов їй допомагати – бо коли ти викинула сміття у вікно, я зразу помітив свою помилку у твоєму вихованні, тому вирішив понести покарання за це.

Минув час, доньці вже 15 років, у нас народилися ще двоє синів. Зараз я спостерігаю, як вона навчає молодших не смітити.

Дякую своїм батькам, що вони у свій час навчили мене правильно поводитися, а я після навчу своїх дітей цієї мудрості.