Одна жінка слухала розмову своїх колег, які планували передсвятковий шопінг та різні розваги і спіймала себе на думці, що їй ці речі зовсім нецікаві. На мить їй стало страшно і дивно, бо раніше вона любила модні обновки та активний відпочинок.
Жінка подумки запитала себе: «Що ж так кардинально змінило моє ставлення до світу? Чому нічого не радує мене?».
Тоді озвався внутрішній голос: «Це питання раніше треба було порушувати. А тепер вже нічого не змінити, бо я йду від тебе».
- Хто ти і чому йдеш, чим я завинила?
- Я – твоя Жіночність. Ти роками ігнорувала мене, працюючи та потопаючи в клопотах, вирішуючи різні проблеми, що не завжди були тобі під силу.
- Так, але я зобов’язана це робити, бо ніхто більше не впорається.
- Роками всі користувалися твоєю добротою: ти завжди готова підмінити колегу на роботі чи допомогти зі звітом, перебрала на себе обов’язки чоловіка, намагаєшся зробити так, щоб батьки були задоволені твоєю опікою, але ніхто не подумав про твої почуття і потреби. Тепер ти просто «мусиш», це стало звичкою і твоїм тягарем, — докоряла Жіночність.
- Але ж ти не покинеш мене, правда?
- Якщо ти змінишся і відновиш баланс у своїй душі, то я залишуся. Інакше бути не може.
- А що мені треба зробити для цього?
- Спершу згадай, що ти – справжня ЖІНКА, відсій всі клопоти, які тобі не під силу. Якщо впораєшся, то завтра отримаєш інше завдання.
Прийшовши додому, жінку чекало багато роботи. Зазвичай вона мовчки все робила, але сьогодні попросила допомоги в дітей та чоловіка. Лягаючи спати, відчула, полегшення та заспокоєння.
- То яким буде наступне завдання? Здається, мені вдалося розділити роботу між усіма членами сім’ї.
- Так, я задоволена. Перейдімо на наступний рівень. Сьогодні постарайся позбутися залежності від бажання бути схваленою оточуючими.
До жінки підійшла колега і попросила, щоб вона допомогла їй з новим проєктом, взяла на себе організаційну частину. Раніше жінка, не роздумуючи, звалила б на свої тендітні плечі чужі клопоти, але не цього разу. Вона чула, як її критикують і обговорюють, але не піддалася докорам сумління. Ввечері відчула, що звільнилася ще від одного комплексу.
- Добре, ми дійшли до останнього завдання, — схвально промовила Жіночність. Якщо впораєшся з третім, то будеш щасливою.
- Я дуже цього хочу. Скажи, що потрібно робити?
- Мусиш відкинути нагальні потреби і присвятити час тільки собі, зайнятися тим, що тобі до душі.
Цього вечора жінка не пішла додому після роботи, а забронювала квиток на чудову виставу. Дивилася зі сльозами на очах, бо прийшло розуміння, скільки часу вона відмовляла собі в речах, що роблять людину щасливою і окрилюють.
Йшовши додому, жінка помітила, як гарно виблискують вітрини магазину, яка чудова зимова погода, як приємно повертатися до рідних людей після робочого дня!
- Молодець, тобі вдалося. Гармонія відновилася, ти почуваєшся щасливою. Тепер я не покину тебе, — прошепотіла Жіночність.