Одна дівчинка кожної ночі, засинаючи, молилась до свого Анлела-охоронця, дякуючи за прожитий день. А ще вона питала, чи може зустрітися з Ісусом і дізнатися в нього, як потрібно жити, щоб Він радів і пишався.
Нарешті, в ніч перед Різдвом, Ангел-охоронець вирішив відгукнутися на прохання дівчинки і з’явився їй уві сні. Його велична постать у білосніжному одязі наближалася і осяяла всю кімнату. Він звернувся до дівчинки: «Я говорив з Ісусом Христом і передав йому твої молитви. Він відповів, що завтра весь день проведе з тобою».
Дівчинка прокинулась в зачудуванні і захваті. Весь день чекала Ісуса, але Він не спішив приходити.
Йдучи слизькою засніженою вулицею, побачила бабусю, що не могла зійти з тротуару на асфальт, щоб перейти дорогу. Дівчинка запропонувала старенькій свою допомогу.
Біля двору, за смітником, лежав бездомний песик, скрутившись калачиком. Серце дівчинки стиснулось від жалю – і вона винесла йому старе тепленьке покривало та їжу.
Насипала в порожні годівники зерна та крихт хліба, щоб пташки мали чим поживитися.
Ввечері, вкладаючись спати, роздумувала, чому Ісус так і не прийшов до неї. Напевне, вона негідна Його уваги.
Але Спаситель вирішив наснитися добрій дитині. Дівчинка впала на коліна і почала плакати, звертаючись до Ісуса: «Боже мій, я чекала Тебе, щоб поговорити, але марно». Ісус відповів на її слова: «Любе дитя, я був з тобою у всіх твоїх милосердних вчинках: і коли ти допомогла бабусі, і коли зігріла бідну тваринку, і коли нагодувала пташок. Навіть коли ти не бачиш мене, знай, що я тримаю тебе за руку, коли ти даруєш комусь свою любов та опіку».