Молода сім’я жила в гарному просторому будинку. Їхня маленька донечка наповнювала дім радісним сміхом.
Сталося так, що чоловік змушений був забрати до себе матір, яка часто хворіла та вже не могла давати собі раду.
З приходом бабусі, атмосфера в будинку змінилася: син та невістка не могли змиритися з незграбністю старенької. Їм не подобалося, як вона ввечері голосно ходить по кімнаті, як розсипає ненароком їжу на стіл, як жаліється на болі.
Вирішили вони підшукати неподалік будинок для хворої бабусі, щоб провідувати її кілька разів на день, приносити їжу, поприбирати, але не жити під одним дахом.
Ввечері прийшли до кімнати донечки. Дівчинка гралася ляльками. Батько з мамою присіли біля малої і запитали, про що говорять її гарні лялечки. На це дитина відповіла: «Їхня мама стара і хвора, тому вони шукають, кому б її віддати».
Чоловік з дружиною зрозуміли, що накоїли та як бездушно хотіли вчинити з матір’ю. Вирішили, що не потрібно подавати донечці поганого прикладу: пішли до бабусі та щиро попросили пробачення.
В бабусі на очах забриніли сльози.