Сьогодні не варто позичати гроші, оскільки є ризик, що їх не повернуть. А 15 квітня відзначається пам’ять святого Пуда, який був апостолом із числа сімдесяти. На Русі це свято також називали Днем пасічника, оскільки він вважався слушним для перевірки вуликів після зими. Деякі прикмети пов’язували з поведінкою бджіл.
Життєпис святого Пуда
Святий Пуд жив у Римі в першому столітті й був високопоставленим чиновником у місцевому Сенаті. Він був також праведним християнином, який з радістю приймав товаришів по вірі у своєму будинку. Незабаром на тому місці було засновано церкву, де Петро і Павло також бували. Павло був наставником Пуда, і разом вони проповідували Слово Боже.
Пуд був одним з 70 апостолів, яким була доручена місія повідомити про прийдешнє пришестя Христа. У той час державою правив імператор Нерон, який став підставою для переслідувань християн. Пуд став жертвою цієї політики та був схоплений і доставлений на імператорський суд, де його неодноразово змушували відмовитися від віри. Проте, апостол не залишив своїх переконань і був страчений.
Таким чином, життя Пуда було повне віри та служіння Богу, а його жертва стала прикладом мужності й героїзму для наступних поколінь християн.
Традиції нашого народу, пов’язані з бджолами та лікарськими рослинами
У минулому, наші предки шанували бджіл як угодників Божих, які були важливими постачальниками свічкового воску. Вони перевіряли самопочуття бджіл вже весною, коли повітря досить прогрівалося та дерева зацвітали. Якщо бджолині гнізда були здорові, то їх виносили ближче до квітучих гілок. Убивство бджіл вважалося великим гріхом, тому місця їх проживання ретельно охоронялися від зазіхань сторонніх.
Також наші предки вірили, що вжаленими можуть бути тільки грішники, а благочестива людина бджолу не чіпатиме.
Також, знахарі нашого народу активно використовували цілющі властивості горобини та калини. Наприклад, якщо на гілках залишалися бруньки, що не розкрилися, їх збирали для приготування цілющого зілля. А якщо вже з’явилися квітки, то зривали їх. Горобина допомагала від зубного болю, тому людина, що страждала від недуги, повинна була погризти гілку дерева і попросити у нього позбавлення від неприємних відчуттів. Хворому, що вилікувався, варто було запам’ятати це дерево і не пробувати його ягід, інакше страждання могли повернутися.
Народні прикмети та їх значення
У народі завжди існували різноманітні прикмети, що допомагали передбачати погоду та інші події. Наприклад, червоний світанок свідчив про наближення дощів і вітрів, тоді як похолодання до вечора обіцяло ясну погоду. Цвітіння вільхи сигналізувало про час посівів гречки.
Прикмети також пов’язували з поведінкою бджіл — їх прагнення вжалити когось передбачало посуху, а якщо небувала активність у вулику перед сходом — це вказувало на майбутні рясні опади.
Народні прикмети були важливим джерелом інформації для наших предків та допомагали їм адаптуватися до непередбачуваних природних умов.