Народження Спасителя відзначається православними християнами 7 січня. Люди готуються, дотримуючись посту та очищуючи свою душу. У наших предків були надзвичайно гарні традиції та звичаї святкування.
Господар обов’язково робив дідуха і заносив його до хати на Святвечір, ставлячи на почесне місце. Він був символом Різдва, благополуччя та щастя в домі.
Обов’язково до сходу сонця хлопці мали зайти до хресних, рідні та сусідів і привітати зі святами.
Напередодні свята слід було помиритися з ворогами, очистити душу від образ.
Зранку люди йшли до церкви, щоб помолитися та віддати шану новонародженому Ісусові Христові. Після церкви перехожих вітали: «Христос народився! Славімо Його!».
Після святкової літургії кликали в гості родину, пригощалися за пишним столом.
І діти, і дорослі ходили колядувати, прославляючи Спасителя. Їх щедро частували в кожній оселі, бо колядники закликають в дім достаток, мир та здоров’я. Люди вірили, що дзвіночок, з яким ходили колядники, може зцілити дітей, які довго не могли говорити, тому давали з нього напитися води.
Молодь ходила з вертепом. Цей мандрівний театр показував вистави на різдвяну тематику.
На свята не можна було працювати фізично, але доглядати за домашніми тваринами не вважалося гріхом. Господині утримувалися навіть від хатньої роботи.
На Святки ні в якому разі не можна полювати та ловити рибу.
Не вдягати у святковий період старий, брудний чи чорний одяг.
Слід молитися, ходити до церкви, відвідувати рідних та близьких та робити добрі справи.