Три ялинкових Прикраси лежали в ошатній коробці та говорили між собою. Вже скоро свята і люди прикрашатимуть ялинки, тому вони мріяли, куди б хотіли потрапити.
Перша Прикраса сказала: «Я хочу бути окрасою головної ялинки країни. Лише вона достойна моєї витонченої краси. Про мене журналісти розповідатимуть з екранів телевізорів, мною захоплюватимуться люди».
Друга Прикраса повела розмову далі: «А моя мрія – потрапити в театр. З ялинки я спостерігатиму за акторами, бо мене захоплюють їхні талант і грація. Я така ж гарна і творча».
А третя Прикраса відповіла: «Моє бажання простіше за ваші: я хочу потрапити у заможну родину, де ялинку прикрашатимуть такі ж гарні іграшки. Я розмовлятиму з ними, насолоджуватимусь сімейним теплом та затишком».
Але власник магазину вирішив розпорядитися інакше: він віддав прикраси на благодійність, щоб перед Новим роком та Різдвом потішити людей, що не могли собі цього дозволити.
Перша прикраса потрапила в церкву, що знаходилась у віддаленому селі. Спершу вона почувала себе некомфортно та сумно, бо не було ні визнання, ні слави. Але згодом вона зрозуміла, що є частинкою чогось божественного. Вона допомагає доносити до Господа молитви та подяки, була свідком Святих Таїнств.
Друга Прикраса потрапила в дитячий будинок. Вона так любила мистецтво, радість, піднесення, тому довго не могла змиритися з цим. Перед святами в залі, де стояла ялинка, відбувся святковий концерт: діти грали сценки, декламували вірші та співали. Прикраса з зачудуванням спостерігала за дійством. Їй так сподобалося, як діти стараються, які вони щирі та талановиті.
Третя Прикраса опинилася в бідній сім’ї. Батька не було, а мама ледве-ледве заробляла на їжу. На ялинці висіло кілька старих іграшок. Прикрасі було некомфортно та сумно. Але, поспостерігавши за сім’єю, побачила, які вони дружні, як підтримують та допомагають один одному.
Всі три Прикраси були щасливими. Вони раділи з того, що можуть принести радість своїм власникам. Їхні мрії здійснилися.