5 жовтня вшановується пам’ять мучениці Харитини Амісійської, яка віддала своє життя за віру в Господа. Вона виявила незламну волю, мужність і стійкість перед обличчям язичників.
У народі це свято називають «Харитини — перші полотна» або «віковічна ткаля», оскільки цього дня жінки починали ткати полотна та займалися різними видами рукоділля.
Колись, у одному з міст Азії жив благородний і праведний чоловік на ім’я Клавдій. Він був відомий своєю допомогою нужденним і прихистив сироту Харитину, ставився до неї як до рідної доньки. Харитина отримала гарне виховання, була доброю, мудрою і красивою дівчиною. Клавдій дуже пишався нею та збудував для неї окремий будинок, де вона могла молитися Господу. Згодом до її дому почали приходити інші християни, що не залишилося непоміченим язичницьким начальником Доміціаном, який доніс про це Діоклетіану.
Клавдій намагався захистити Харитину, але вона сама була готова до випробувань і твердо вірила, що Господь її врятує. Правитель намагався змусити її відректися від віри, але вона була непохитною. У своїй люті він наказав збрити дівчині волосся, проте воно чудом відросло. Її катували вугіллям, лили кислоту, протикали прутами, але вона стійко переносила всі муки. Її намагалися втопити, але навіть вода не змогла завдати їй шкоди. Розлючений правитель наказав вирвати їй зуби, нігті та осквернити тіло, проте Господь забрав її душу до себе. Тіло Харитини, яке після смерті викинули у море, було знайдено християнами та поховано за всіма традиціями.
Традиції цього дня
Цього дня люди вже завершували польові роботи та займалися домашніми справами. Жінки наводили лад у домі та займалися рукоділлям. За традицією, під час прядіння першої нитки її зав’язували на зап’ясті дитини, щоб захистити від злих сил та пристріту. Увечері жінки збиралися на вечорниці, співали пісні та веселилися. Після завершення роботи до них приєднувалися чоловіки, і всі разом танцювали та грали в ігри, створюючи атмосферу радості та свята.