Страсний тиждень є найважливішим періодом у церковному році. Перед Великоднем православні храми пригадують страждання нашого спасителя Ісуса Христа на Хресті, розп’яття та похорон. Кожен день у цьому тижні у церковній традиції вважається святим та великим.
Атмосфера в церкві у цей період допомагає нам зануритися у таємницю страждань Христа, які Він відчув заради спасіння кожного з нас. Ці дні були високо ціновані християнами вже з давніх-давен. Віряни проводили ці святі дні, віддаючи перевагу аскетичним подвигам, таким як мінімальна кількість їжі, більше часу на молитву та проявляючи особливу любов і турботу про нужденних.
Богослужіння, які проводяться у цей тиждень, мають величезний духовний зміст та захопливу глибину. Крок за кроком, вони переносять нас у світ страждань Спасителя, нагадують про Його Божественні вказівки та роблять нас свідками та учасниками відкриття Євангелії. Особливий настрій створюють піснеспіви та фрагменти зі Святого Писання, які зачитуються під час богослужінь.
У перші три дні Страсної седмиці звершується літургія Ранішеосвячених Дарів, а у Великий Четвер та Велику Суботу — літургія святителя Василя Великого. Великої П’ятниці Літургії не відбувається, оскільки саме в цей день Господь приніс жертву за всіх нас. Замість цього, проводяться інші богослужіння — Царські Часи.
У Великий понеділок Церква вшановує пам’ять старозавітного патріарха Йосифа, якого брати зрадили та продали в Єгипет, намагаючись приховати свій підступний злочин. Поміркований та терплячий Йосиф розглядається як пророчий образ зрадженого Христа. Його життя також має символічне значення, оскільки він був засуджений на смерть своїми братами, але завдяки Божій благодаті він врятував свого батька та братів від голоду. Аналогічно, Господь Ісус Христос був засуджений на хрестову смерть, але завдяки Його воскресінню ми можемо знайти відкуплення від гріха та смерті.
Також у цей день згадується безплідна смоковниця, якій Господь велів засохнути. Цей образ є символом безплідності фарисеїв та інших людей, які проявляють зовнішню побожність, але не несуть духовних плодів. Ця смоковниця є нагадуванням для нас, що без духовних плодів — покаяння, віри, молитви та добрих діл — наша віра буде пустою та безплідною.