Стрітення Господнє – історія та традиції свята
2 лютого християни відзначають Стрітення Господнє – одне з дванадцяти найбільших релігійних свят. У народі його також називають Громниця, адже колись це свято відзначали і язичники.
Історія свята
За священним писанням, на сороковий день після народження Ісуса, Його батьки принесли Немовля до Єрусалимського храму. Це був давній єврейський звичай – щоб мати очистилася після пологів, вона мала принести немовля на служіння Господу, особливо якщо народився хлопчик. Крім цього, у жертву приносили двох пташенят.
У храмі в той час була присутня праведна Анна, яка все життя присвятила молитвам. Саме цього дня також відбулася зустріч старця Симеона з Ісусом, що і стало головним значенням свята – «стрітення» означає зустріч.
Симеон був ученим, який займався перекладом священних писань. В одному з текстів він знайшов пророцтво, що Месія народиться від Діви, але засумнівався і хотів виправити цей фрагмент. У цей момент перед ним з’явився янгол, який сказав, що написане – істина, і що Симеон не помре, поки не побачить Спасителя на власні очі.
Так і сталося – в день Стрітення він прийшов до храму і, побачивши немовля Ісуса, взяв Його на руки, після чого відійшов у вічність, виконавши свою місію.
Святкування та народні традиції
Свято почали відзначати ще у IV столітті як завершення сорокаденного періоду після Богоявлення. Пізніше його офіційно затвердили як одне з дванадцяти головних християнських свят.
Колись селяни не всі знали про це свято, оскільки більшість не вміла читати. Вони займалися своїми повсякденними справами:
🔹 Чоловіки готувалися до весняної сівби, доглядали худобу.
🔹 Жінки займалися прибиранням, рукоділлям, пекли млинці.
🔹 Молоді дівчата ворожили на судженого.
Однак деякі люди знали, що працювати в цей день не можна. Вони відвідували храм, освячували воду та, повернувшись додому, окроплювали нею оселю, промовляючи молитви за здоров’я і щастя.
Залишки стрітенської води зберігали та використовували протягом року для захисту від хвороб, злих сил та негараздів.